Я вставала серед ночі, заглядала в прірву на краю
Не дивися в мої очі, я нічого тобі не даю
Не даруй своє кохання, не приходь в мої блакитні сни
Наче вперше чи востаннє ми самі
ми самі
Розпускаються даремно світанкові квіти на весні
Не ходи туди, де темно, де відлуння голосні
Гори чорною стіною на вершинах сніг і синій лід
Якщо хочеш йди за мною обережно слід у слід
Річки
По берегах хатинки
В віконечках вогники
Річки
Вишеньки рушники
Рученьки ніженьки лагідні очі
На розгубленій дорозі чути постріли з усіх сторін
Не вагайся, ти у змозі зробити свій, хоча б один
І розірветься на шмаття над тобою небо золоте
Ти згораєш мов багаття я не рятую тебе
Я не рятую тебе я не рятую тебе я не рятую тебе
Я не врятую тебе я не врятую тебе я не врятую тебе
Чи це я закляк в бур’янах, земляче
Чи Земля зупинилася
Чи над Чорною Радою ворон закрячив,
Ніби просить милости
Івасику-Телесику, припливи до бережка,
Випий з нами, козаками, з кістяного келишка,
З кістяного глечика, з кістяного казана
З тисяча одної спроби залишилася одна
А ми сидимо палимо
сидимо палимо
сидимо палимо
Сидимо палимо дві свічки
Ми два берега с тобов однієї річки
Сидимо палимо дві свічки
Ми два берега с тобов однієї річки
Однієї річки без води водички
Однієї річки без води водички
Десь у сутінках тривоги, наче в затонованому сні
На розгубленій дорозі ти вертаєш відлік на нулі
І десь там посеред ночі заглядаю в прірву на краю
Не дивися в мої очі…