Ой попід гай яворовий зелененький
Знайшов текст в интернете:
Ой, попід гай яворовий, зелененький,
Ой, там брала дівчинонька льон дрібненький.
Ой, як брала, та так брала, так стелила,
До тихого Дунаєнька говорила:
„Ой, Дунаю, Дунаєньку, тиха вода,
Кому ж я сє тай дістану та молода?
Як панови, чи1) попови, то дай Боже,
Як якому гільтайови, — жаль сє Боже!
Не дай мене, моя мати, за пияка,
Бо він пропє худобицю, хоть би яка.
Ой, дай мене, моя мати, за такого,
Що він мене верне любит, а я його.
А я в свої мамунцуні на відході —
Посадила яворонька на городі.
Рости, рости, явороньку, розростайсє,
Мати моя старенькая, здогадайсє:
Нема дочки, нема дочки, лиш слідочок,
Що садила, підливала яворочок".
1) в оригинале "та"
Ходовичі, пов. Стрий.
Ів. Колесса, Етн. 36., XI, 163.
"Кому ж я сє тай дістану та молода?" -- возможно, это отдельно стоящая возвратная частица, хотя тут не уверен.. "Достаться → ся достать", значит, "я достанусь → я се достану" В современном русском "ся" всегда ставится после корня и слита со словом: "Кому ж я тай достанусь". В древнерусском "ся" могла становиться префиксом и ставиться перед глаголом.
Энклитика "ся" в древнерусском - Википедия