Сонце, давай ми з тобой порахуєм
Всі будинки в цьому місті дивному
Ти із заходу, я зі сходу
І хто перший того і валянки
Я вже знаю як тебе дожену
Просто на парашут перетворю
Свою улюблену простиню
Свою улюблену простиню
Навіщо нам літак
Летимо просто так
Легко так
Навіщо нам літак
Летимо просто так
Легко так
Легко так
Легко так Фунікулери куняють
Минув час пік
Час якоїсь іншої масті
Уже зовсім темно усі сплять
Наші тіні розділять з нами зорепад
Ми чекаємо тих
хто прокинеться рано
Бо ніколи не знаєм
з ким зустрінем ранок
Усю ніч просидимо на даху
Щоб не змерзла
тебе в простиню загорну
Ти
Таблеточка від болю
Як
Спокійно лиш з тобою мені
Зазвичай всі мікроби живуть на полицях магазинів або киосків У прострочених пачках сосисок, сирів, консервованих абрикосів Вони тихо чекають чудового шансу отримати нову оселю У тобі і мені діточок мікроб'ят почути голоси веселі
Бридж: Але була одна бацила, якій на жаль не пощастило Її домом яблуко було Воно невчасно покотилось, впало та і загубилось Серед підземель в потьомках загуло
Пр: Стафілокок Дмитро Мешкав глибоко в метро Стафілокок Дмитро
Ногою вдарив хтось Далі котиться ось-ось По темному метро Стафілокок Дмитро!
Куплет 2: Круглу хату Дмитра незабаром помітив п"яний безхатько Жора Спокусився червоним кругляком, і схопив його бадьоро Дуже радий Дмитро, і збирається вже потрапити до шлунку Жори Стрибає, співає, танцює, волає нарадощах, неначе хворий
Бридж: Але дурило послизнувся, і так неслабо налигнувся З руки невдахи яблуко втекло Воно знову покотилось, впало та і загубилось Серед підземель в потьомках загуло
Пр: Стафілокок Дмитро Мешкав глибоко в метро Стафілокок Дмитро
Ногою вдарив хтось Далі котиться ось-ось По темному метро Стафілокок Дмитро!
Журавель (мн. ч. журавли) — армейский фольклор в Русской Императорской Армии, шуточные куплеты, обычно двустишия, исполнявшиеся в виде песни с припевом «Жура-жура-журавель, / Журавушка молодой!». В журавлях высмеивались соперничающие полки или иронически прославлялись дружественные, нередко куплеты были непристойными. Из армии журавли перешли в военные учебные заведения царской России, в кадетский и юнкерский фольклор, где сохранили характер высмеивания и были направлены на отдельных кадетов, преподавателей и соперничающие учебные заведения. В период гражданской войны журавлей продолжили составлять белогвардейцы. В первые годы советской власти на мотив журавлей было написано несколько песен, в том числе пионерская. Журавли стали популярны в армии межвоенной Польши, в Польше они назывались журавейками (żurawiejka), на каждый полк имелась своя журавейка. Традиция исполнения журавлей продолжилась в организациях русских скаутов-разведчиков.
В польской Википедии пишут, что автором первых таких песен был Михаил Лермонтов:
Zwyczaj, jak również nazwa, pochodzi z tradycji kawalerii rosyjskiej i została przejęta przez polskich kawalerzystów okresu międzywojennego. Nazwa pochodzi albo od rosyjskiego słowa „żuraw”, co by oznaczało pieśń tak jak on przelotną, albo wprost od tytułu popularnej rosyjskiej pieśni żołnierskiej Żuraw (ros. Журавль)[2].
Za twórcę żurawiejek uchodzi rosyjski poeta Michaił Lermontow, który zaczął je tworzyć pełniąc służbę w armii rosyjskiej jako junkier.
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко - советская и украинская писательница-шестидесятница, поэтесса, общественный деятель. Номинантка на Нобелевскую премию по литературе в 1967 году.